Збудники сухої гнилизни – гриби роду Fusarium. В більшості випадків F. oxysporium Schl. f. solani Bilai, F. culmorum Sacc. і F. sambucinum Fckl.
Зазвичай при нормальних умовах зберігання, втрати бульб від сухої гнилизни складають 7-11%. При зберіганні бульб в умовах підвищеної температури та вологості ці втрати сягають 30 та навіть 50%.
Уражені сухою гнилизною бульби, якщо висаджуються в полі або зовсім не проростають, що призводить до зрідження посадок, або дають слабкі проростки, з яких формуються пригнічені рослини, що дають дуже низький урожай картоплі.
Відрізняються види грибів-збудників між собою забарвленням подушечок, які складаються з досить тісно сплетених гіф грибниці. На їх поверхні утворюється безстатеве спороношення збудника – короткі конідієносці з серповидними конідіями, що мають різний ступінь зігнутості, забарвлення та кількість перетинок.
Розповсюджується патоген конідіями та грибницею. Оптимальні умови для їх розвитку складаються при температурі 17-25С , відносній вологості повітря 70% і вільному попаданню повітря.
Потрапляючи крізь пошкодження шкірки в м’якуш бульби, гриби викликають ураження міжклітинників, клітинних стінок та цитоплазми. Не ушкодженими залишаються тільки крохмальні зерна. Первинне ураження бульб проходить ще в полі, які несуть в собі приховану інфекцію. В більшості випадків спори та міцелій грибів-збудників сухої гнилизни потрапляють на бульби разом з грунтом.
Під час збирання та закладання картоплі на зберігання суха гнилизна зустрічається не досить часто та головним чином на бульбах, які були вже уражені іншими хворобами (фітофтороз, звичайна та порохувата парша), а також пошкодженими грунтовими шкідниками (дротяники, личинки хрущів, личинки совок, капустянка та ін..). Часто зараження проходить за рахунок інфекції, що збереглася або була занесена до сховища різними шляхами. При споровій інфекції збудники не потрапляють через непошкоджені покривні тканини, тому гриби – збудники сухої гнилизни відносяться до раневих паразитів. Первинне джерело інфекції – конідії або хламідоспори, проростаючі на бульбах – не здатні проникати через шкірку бульби або коркову тканину, особливо з непошкодженим суберином, що утворився при заживанні ран. Бульби з механічними травмами (неглибокі поранення з невеликим травмуванням шкірки, місця ударів без пошкоджень шкірки, глибокі розрізи, бульби зі здертою шкіркою, а також роздавлені або розрізані бульби) уражуються набагато більше ніж цілі. Менше уражуються травмовані бульби з заживленими ранами після утворення суберинового шару та раневої перидерми. Хвороба дуже сильно розвивається на бульбах, уражених збудниками фітофторозу, парші та інших хвороб. Тому в роки епіфітотій фітофторозу спостерігається і сильне ураження бульб сухою гнилизною.
Найбільше збудники сухої гнилизни уражують бульби в період зберігання. На поверхні утворюються сірувато-бурі плями або матові, дещо вдавлені в м’якуш. В місцях плям м’якуш бульби стає бурою, трухлявою та сухою. Пізніше плями збільшуються, зморщуються і на їх місці з’являються невеликі випуклі сіро-білі, рідше жовтуваті або рожеві подушечки. При зберіганні в сухому сховищі бульба, уражена сухою гнилизною з часом висихає, а її шкірка зморщується; в сирому приміщенні, де вологість повітря вище 90%, гнилизна стає вологою, але не перетворюється в слизову масу з неприємним запахом, що спостерігається при бактеріальній мокрій гнилизні.
Одностороннє живлення рослин, особливо азотом, сприяє зниженню стійкості бульб до хвороби, а під впливом калію, навпаки, підвищується.
Окрім грунту, де патогени ведуть сапрофітний спосіб життя на рослинних рештках, джерелом інфекції є уражені бульби.
Заходи захисту:
- Перебирання перед закладкою на зберігання, мінімалізація перевезень.
- Збирання в оптимальні терміни, просушка молодих бульб для утворення повноцінного захисного кіркового шару.
- Дотримання оптимальних умов зберігання.
- Насіннєві бульби перед закладкою на зберігання обробляють Ровраль Аквафло, к.с., 0,38–0,4 л/т (одразу після збирання).
- Для обмеження шкодочинності захворювання потрібно збалансовувати норми внесення добрив та ефективно контролювати чисельність шкідників та хвороб.
