Парша звичайна збудник Streptomyces scabies Waks. et Henr. (Actinomycetes scabies Grussow).
Стрептоміцети дуже стійкі до несприятливих умов навколишнього середовища, можуть жити в грунті протягом декількох років та при сприятливих умовах заразити картоплю.
Парша звичайна поширена скрізь, характерною ознакою є утворення на поверхні бульб різних виразок неправильно округлої форми, розміром від кількох міліметрів до 1 см і більше в діаметрі. Паршею можуть уражуватися столони й корені. До даного захворювання менш стійкі бульби з тонкою шкіркою.
Розрізняють чотири типи звичайної парші: плоску, випуклу, глибоку та сітчасту.
Плоска парша зустрічається переважно на молодих бульбах і характеризується ураженням тільки шкірки або поверхневого шару перидерми. На бульбах утворюються іржасто-коричневі струпоподібні виразки.
Випукла парша має вигляд опуклих струпів або бородавок.
Глибока парша утворює вдавлені у м’якуш виразки (до 0,5 см), їх краї часто припідняті, оточені козірваною шкіркою, дно червонувате або фіолетове. Цей тип парші, як правило, спостерігається при збиранні картоплі.
При сітчастій парші поверхня бульб стає суцільно жорсткою внаслідок утворення неглибоких канавок, що взаємно перетинаються у різних напрямках.
Актиноміцети живуть в грунті на різноманітних органічних залишках та насіннєвих бульбах. Інфікування бульб збудниками починається з фази бульбоутворення. Патоген потрапляє в бульбу зазвичай через чечевички, які розростаючись розривають шкірку в різних напрямках. При цьому більша частина перидерми відділяється від розміщених нижче здорових тканин шаром опробковілих мертвих клітин.
Збудником звичайної парші є променеві гриби, або актиноміцети (займають проміжне місце між грибами та бактеріями). Найчастіше зустрічається Streptomyces scabies Waks. et Henr. (Actinomycetes scabies Grussow).
Актиноміцети, що викликають звичайну паршу, живуть у грунті на різних органічних рештках. Більше уражують бульби на легких і суглинкових грунтах із слабколужною реакцією (рН 6-7,5), температура від 25 до 30 С, середня вологість повітрята вологість грунту 50-70% від повної вологоємності. На торфових грунтах, які мають кислу реакцію, хвороба майже не зустрічається.
Уражені бульби мають непривабливий вигляд. Смакові й товарні якості їх знижуються, вони містять менше крохмалю і при їх очищенні утворюється більше відходів. Лежкість їх знижується, тому під час зберігання вони значно швидше загнивають внаслідок поселення інших мікроорганізмів у місцях ураження.
Осіннє внесення гною підвищує уражуваність бульб звичайною паршею, а весняне, безпосередньо під картоплю, призводить до незначного посилення хвороби. Використання сидератів гальмує розвиток звичайної парші.
Вапнування грунту підвищує, а внесення мінеральних добрив, особливо з кислою реакцією, знижує уражуваність бульб.
Заходи захисту:
- Відбір здорового посадкового матеріалу, пророщення та озеленення бульб.
- Протруєння насіннєвих бульб.
- Вирощування стійких сортів.
- Використання сидератів (гірчиця, люпин, віка).
- Внесення фізіологічно кислих добрив, а також мікродобрива: бор, марганець, магній.
- Використання безпосередньо під картоплю перепрілого гною або торфогнойового компосту.
- Застосування вапна в дозі не більше 0,5 норми за гідролітичною кислотністю безпосередньо під картоплю.
